Пт. Бер 29th, 2024

Поблизу лісового масиву Зелена Брама жителі Підвисоцької об’єднаної територіальної громади Голованівського району (колишній Новоархангельський район), разом з керівником ОТГ Віктором Лозінським, вшанували пам’ять особового складу двох радянських армій.

Про це повідомляє Валентина Петренко, на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Зелена Брама – біль і негоюча рана не тільки підвисочан ,а й усіх українців. Вісімдесят літ відділяє нас від буремних серпневих подій 1941року. З болем у серці знову і знову гортаємо сторінки історії Другої світової війни . Вражає мужність і відвага наших захисників. А особливо воїнів 6-ї та 12-ї армій, які потрапили у вороже кільце та билися до останнього подиху, не даючи поступу ворогу, незважаючи на обмаль боєприпасів, голод та спрагу. Гуртківці Підвисоцького БДЮТ, разом з гостями та односельчанами , вшанували пам’ять по загиблих воїнах.” – написала Валентина Петренко

Нагадаємо, що 6-та, 12-а радянські армії та окремі частини Південного фронту РККА ( 7 корпусів, 30 дивізій, кожна з яких складалася з 3-4 полків) внаслідок стратегічних прорахунків Генерального штабу і особисто Й. Сталіна виконуючи, в тому числі, наказ про заборону відступу, в серпні 1941 року потрапили в оточення до переважаючих сил групи армій “Південь”.

Цій події передувало захоплення Новоархангельська 30 липня 1941 року  16-тою моторизованою дивізією танкової групи Клейста. Таким чином, збройні сили Вермахту заблокували можливість відступу 6-ій армії під командуванням генерал-лейтенанта Івана Музиченко та 12-ій армії, під командуванням генерал-майора Павла Понєдєліна.

Кілька діб Новоархангельськ, внаслідок жорстоких боїв та постійних штурмових операцій, переходив під контроль то однієї, то іншої ворогуючої сторони.

Не допомогла навіть нашвидкоруч сформована дивізія новобранців з тодішнього Кіровограда, котрою укомплектували 223-ю стрілецьку. Вивантажені з потягів у чистому полі, поблизу Новомиргорода (Кіровоградська область), не достатньо навчені та погано озброєні українці, 2 серпня 1941 року були майже вщент розгромлені внаслідок танкового удару 14-ї танкової дивізії III моторизованного корпусу Вермахту ( за цю бездарну операцію, врятованого командира 223 стрілецької дивізії РККА, генерала Фьодара Філіппова, відсторонили від командування і засудили на 10 років виправно-трудових таборів з відтермінуванням виконання покарання до закінчення воєнних дій. Помер в Твєрі, в 1963 році, будучи начальником відділу Військової академії тила і постачання Красної армії імені Молотова).

Зрештою, Вермахту вдалось вибити РККА з Новоархангельська і, впродовж 2-3 серпня 1941 року, 16-та танкова дивізія, частини 17-ої армії та Угорський рухомий корпус повністю оточили війська РККА в лісовому масиві Зелена Брама.

8 серпня 1941 року збройний опір оточених частин РККА був повністю подавлений.

З багаточисельного особового складу двох армій та окремих частин Південного фронту з оточення вдалося вирватись лише 11 тисячам красноармійців.

В німецький полон потрапили обидва армійських командири, 11 генералів і рівних їм по званням, а також близько 103 тисяч військовослужбовців РККА.

Про кількість полеглих в лісовому масиві Зелена Брама ми вже, схоже, не дізнаємось ніколи.

Цікавий факт озвучив кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії України ЦДПУ ім. Винниченка, Олександр Чорний щодо українців, котрих мобілізували до РККА:

Німецькі джерела свідчать, що Понєдєлін на допиті прямо казав, що призовники з приєднаних західних областей мали інший світогляд, для них що СРСР, що Німеччина були загарбниками, тоді як для інших призовників Радянська Україна була реальністю та домівкою. Понєдєлін знав, що казав. Він постійно відступав з боями, міг тричі потрапити в оточення ще до Зеленої Брами, бачив ставлення до війни щойно мобілізованих…”.

Схоже, українців з інших теренів України, крім західних, які би так само вважали СРСР загарбником нарівні з Німеччиною, до 1941 року в живих нікого не лишилось.
Розкуркулення, продразвьорстка, боротьба ЧК з селянськими повстаннями, голодомор, ГУЛАГ-и, масові розстріли, котрі вчиняли співробітники НКВД змусили тих, що вижили, полюбити і Радянську Україну, і своїх катів назавжди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *